Психологічна служба

13 березня проведено профорієнтаційний захід

"Великий світ професій: як не загубитися у світі професій"

Мета: підвищення рівня інформованості підлітків з питань профорієнтації, розширення їхніх знань про світ професій, ознайомлення з вимогами до людей відповідних спеціальностей та з умовами праці, допомога учням у визначенні власної життєвої траєкторії з урахуванням професійних інтересів та природних здібностей. 

Поради для учнів при підготовці до ЗНО

Для того щоб ви могли впевнено впоратися з тестом у напруженій обстановці зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО), почніть готуватись до тестування заздалегідь. А як краще впоратися з цим завданням, вам підкаже цей матеріал.
Тренуйся. Перед офіційним тестуванням варто виконувати якнайбільше опублікованих тестів - просто заради тренування, наприклад, проходити тести ЗНО онлайн. Не можна навчитись добре виконувати тести, не тренуючись на них самих, підмінюючи цю практику іншими видами контролю й самоконтролю. Ці тренування не тільки знайомлять з типовими конструкціями тестових завдань, а й дають вам інший досвід - самоспостереження й оптимальної саморегуляції під час тестування.
Поспішай. Тренуйтеся із секундоміром у руках. Порівнюйте час, необхідний для виконання тестів зовнішнього оцінювання. Обмежуйте його. Без подібних обмежень, що змушують працювати в максимально швидкому темпі, без імітації змагальної ситуації, неможливо змоделювати той стрес (напругу), що викликає будь-яке тестування.
Випробовуй. У тренуваннях застосовуйте правильну тактику, тобто додержуйтесь усіх рекомендацій, як правильно вирішувати окреме завдання чи тест у цілому. Наприклад, не слід двічі перечитувати малозрозумілу інструкцію, а треба відразу ж познайомитися з варіантами відповідей. Тоді зміст відповідей прояснить вам, що ж саме є необхідним в інструкції до даного завдання. Це конкретний приклад тактики, яку треба випробовувати. Її можна освоїти й ефективно застосовувати, тільки активно тренуючись у тестуванні.
Пропускай. Треба навчатися пропускати важкі чи незрозумілі завдання. Пам'ятайте: у тесті завжди знайдуться такі завдання, з якими ви обов'язково впораєтесь. Просто нерозумно не дібрати балів тільки тому, що ви не добрались до «своїх» завдань, а застрягли на тих, навчальний матеріал яких вам невідомий. Звичайно, така тактика може принести успіх далеко не завжди. Якщо тест побудований за принципом «сходів» і починається з легких запитань, то не варто пропускати всі перші завдання.
Вгадуй. Якщо ви не впевнені у виборі, але інтуїтивно можете віддати перевагу якійсь відповіді перед іншими, то інтуїції варто довіряти! Така довіра, як правило, призводить до приросту балів.
Виключай. Багато завдань можна швидше вирішити, якщо не шукати відразу правильну відповідь, а послідовно виключати ті, які явно не підходять. Метод виключення дозволяє концентрувати увагу всього на одній-двох відповідях (а це легше), а не відразу на п'ятьох-сімох (що набагато складніше).
Скорочуй вибір. Якщо кілька відповідей (1-2) із чотирьох чи п'яти варіантів здаються вам зовсім невідповідними, а інші такими, що підходять з рівною ймовірністю, то в цьому випадку правильніше буде не пропускати це завдання, а намагатись вибрати відповідь з інших просто навмання. Шляхом такої тактики ви отримаєте більше балів. Це - теорія ймовірності. Адже «негативне знання» (про те, яка відповідь точно не підходить) - це теж знання, і нерозумно відмовлятись від його використання.
Думай тільки про поточне завдання. Коли ви бачите завдання (запитання), забувайте все, що було в попередньому: як правило, завдання в тестах не пов'язані одне з одним, тому знання, які ви застосували в одному (уже вирішеному вами), як правило, не допомагають, а тільки заважають сконцентруватись і правильно вирішити інше завдання. Ця установка дає безцінний психологічний ефект - забудьте про невдачу в минулому завданні (якщо воно виявилось вам «не по зубах»). Думайте тільки про те, що кожне нове завдання - це шанс набрати бали.
Читай завдання до кінця. Поспіх не повинен призводити до того, що ви будете намагатися зрозуміти умови завдання за «першими словами» й добудовувати кінцівку у власній уяві. Це вірний спосіб зробити прикрі помилки в найлегших запитаннях.
Не засмучуйся. У будь-якому професійно підготовленому тесті є завдання, з якими ви просто не зможете впоратись. Більше того, усі 100 % завдань зможуть виконати лише одиниці! Тому немає ніякого сенсу розхлюпувати емоційну енергію на передчасну досаду. Навіть якщо вам здається, що ви допустили занадто помилок і просто завалили тест, пам'ятайте, що дуже часто таке відчуття є помилковим: при порівнянні ваших результатів з іншими може з'ясуватися, що інші допустили ще більше помилок. У підсумку ви одержите якщо не найвищий тестовий бал, то цілком пристойний. Ця установка особливо знадобиться «круглим відмінникам», які звикли при звичайних методах контролю домагатись максимального результату. Якщо ви хочете стати класним «тестовим бійцем», навчайтесь не тільки наносити удари, а й «тримати» їх (якщо висловлюватись термінами боксу). Треба категорично відмовитись від «комплексу відмінника», який не звик непохитно переносити окремі локальні невдачі.
Заплануй два кола. Сплануйте середній час на кожне завдання таким чином, щоб за дві третини (максимум три чверті) тестування пройти всі завдання «за першим колом». Тоді ви встигнете набрати максимум балів на легких для вас («своїх») завданнях, а потім зможете подумати й добрати щось на важких, які вам спочатку довелось пропустити.

Поради батькам щодо адаптації дитини в дитячому садку

1. Передусім слід організувати життя дитини в сім'ї відповідно до режиму дня, якого дотримуються в дошкільному навчальному закладі.

2. Готуючись до дитячого садка, докладно розкажіть малюку, що вдень він буде ходити до дитячого садка, а ввечері ви разом з ним будете займатися вдома цікавими справами.

3. Варто зацікавити сина чи доньку дитячим садком, викликати бажання йти туди. Для цього під час прогулянок покажіть будівлю дошкільного навчального закладу, ігрові майданчики; разом поспостерігайте за грою дітей, розкажіть про їхнє життя в садочку. Не можна дитину залякувати садком, погрожувати: "Не слухатимеш - віддам у садочок". Це викличе страх перед дошкільним закладом і, безумовно, погіршить стан дитини в період звикання до незнайомого оточення. Навпаки, слід викликати бажання в неї ходити до садка: "Якщо слухатимеш, не плакатимеш, то підеш у дитячий садок". Про вступ до садка треба говорити в сім'ї як про радісну, очікувану подію.

4. Ідучи будь-куди, завжди розповідайте малюкові, що буде, коли ви повернетесь, щоб у нього була впевненість в тому, що він потрібен вам!

5. Навчайте дитину вдома всіх необхідних навичок самообслуговування та взаємодії. Дитина значно легше пристосується до умов суспільного виховання, якщо в сім'ї вона оволодіє елементарними навичками самостійності. Іноді, прагнучи зекономити час, батьки поспішають самі вдягнути, нагодувати дитину, чим стримують формування в неї необхідних умінь. Так діти, звикнувши до надмірної опіки, у яслах почуваються безпорадними і самотніми.

6. Обираючи дитячий садок, звертайте увагу на вихователів. Чи хочете ви щодень приводити сюди свою дитину? Якщо так, робіть це впевнено.

Щоб полегшити звикання, познайомте сина чи доньку з майбутнім вихователем, поговоріть з ним так, щоб дитина чула про те, що ваш малюк уже підріс і ходитиме до ясел, де про дітей піклується добра вихователька, яка гуляє і грається з ними. Слід викликати в дитини позитивні спогади про відвідування дошкільного закладу, бажання швидше підрости і піти в садочок.

7. Збираючись вести малюка до дитячого садка, домовтеся з вихователем, що певний час відвідуватимете його разом з дитиною, проте дослухайтеся до рекомендацій вихователя щодо цього.

Рекомендації батькам з успішної адаптації п’ятикласників до нових умов навчання

1. Якщо Вас щось турбує в поведінці дитини, якомога швидше зустріньтеся і обговоріть це із класним керівником, шкільним психологом.

2. Якщо в родині відбулися події, що вплинули на психологічний стан дитини, повідомте про це класного керівника. Саме зміни в сімейному житті часто пояснюють раптові зміни в поведінці дітей.

3.Цікавтеся шкільними справами, обговорюйте складні ситуації, разом шукайте вихід із конфліктів.

4. Допоможіть дитині вивчити імена нових учителів, запропонуйте описати їх, виділити якісь особливі риси.

5. Порадьте дитині в складних ситуаціях звертатися за порадою до класного керівника, шкільного психолога.

6. Не слід відразу ослабляти контроль за навчальною діяльністю, якщо в період навчання в початковій школі вона звикла до контролю з вашого боку. Привчайте дитину до самостійності поступово: вона має сама збирати портфель, телефонувати однокласникам і питати про уроки тощо.

7. Основними помічниками у складних ситуаціях є терпіння, увага, розуміння.

8. Головне новоутворення підліткового вікового періоду – відкриття своєї індивідуальності, свого «Я». Підвищується інтерес до свого тіла, зовнішності.

9. Зростає дух незалежності, який впливає на стосунки підлітка в родині, школі.

10. У дітей настає криза, пов’язана з бажанням здобути самостійність, звільнитися від батьківської опіки, з’являється страх перед невідомим дорослим життям.

11. Бажання звільнитися від зовнішнього контролю поєднується зі зростанням самоконтролю й початком свідомого самовиховання.

12. Внутрішній світ дитини ще нестабільний, тому батькам не слід залишати своїх дітей без нагляду. Підліток дуже вразливий і легко піддається впливам як позитивним, так і негативним.

13. Розширюється коло спілкування, з’являються нові авторитети.

14. Недоліки й суперечності в поведінці близьких і старших сприймаються гостро й хворобливо.

15. У батьках підлітки хочуть бачити друзів і порадників, а не диктаторів.

Загальні поради батькам першокласників

1. Вранці піднімайте дитину спокійно, з посмішкою та лагідним словом.

2. Не згадуйте вчорашні прорахунки, особливо мізерні, не вживайте образливих слів.

3. Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у цьому немає.

4. Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить, порадьтеся з учителем, психологом.

5. Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень: "Дивись, поводь себе гарно!",

"Щоб не було поганих оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.

6. Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу запитань, дайте їй

розслабитись (згадайте, як вам тяжко після важкого робочого дня).

7. Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не витратите багато часу.

8. Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама розкаже.

9. Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.

10. Вислухавши, не поспішайте сваритися. Говоріть з дитиною спокійно.

11. При спілкуванні з дитиною не вживайте виразу: "Якщо ти будеш добре вчитись, то ..." Часом умови ставляться важкі - й тоді ви опиняєтеся у незручному становищі.

12. Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини для спілкування з дитиною. В цей час найважливішими повинні бути справи дитини, її біль, її радощі.

13. У сім'ї повинна бути єдина тактика спілкування всіх дорослих з дитиною. Всі суперечки щодо виховання дитини вирішуйте без неї. Не зайвим буде почитати літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного.

14. Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.

15. Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном, або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження, допоможе спокійно заснути і відпочити.

16. Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу. Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути готова до нього. А допомогти в цьому їй повинні батьки своїм доброзичливим ставленням. Чекати ж якогось дива від дитини, радісних поривів душі, доброти треба терпляче, відшукуючи ці риси в дитині, постійно заохочувати її. 
 

6 грудня проведено захід "Гендерні стеретипи щодо чоловіків і жінок"

Шкільний психолог

Метою роботи шкільного психолога є покращення навчального процесу, не тільки в цілому з метою оптимізації навчального процесу, а й з урахуванням конкретних труднощів, що виникають у процесі навчання, взаєминах між учнями і батьками, вчителями.

Головними напрямками роботи психолога в школі є:
· вивчення особистісних особливостей учнів і здійснення особистісного підходу до дитини;
· надання допомоги класному керівникові у формуванні класного колективу;
· надання психологічної допомоги сім'ї в справі виховання та навчання дітей;
· здійснення роботи з професійної орієнтації;
· організація заходів щодо корекції поведінки, яка відхиляється;
· діагностика, профілактика і корекція відхилень в психічному розвитку.

До основних видів діяльності шкільного психолога відносяться:
1. психологічне просвітництво як найперше залучення педагогічного колективу, учнів і батьків до психологічних знань;
2. психологічна профілактика, яка полягає в тому, що психолог повинен проводити постійну роботу з попередження можливого неблагополуччя в психічному і особистісному розвитку школярів;
3. психологічне консультування, що складається з допомоги у вирішенні тих проблем, з якими до нього приходять самі (або їм рекомендують прийти, або їх про це просить психолог) вчителі, учні, батьки. Часто вони усвідомлюють існування проблеми після просвітницької та профілактичної діяльності психолога;
4. психодіагностика як поглиблене проникнення психолога у внутрішній світ школяра. Результати психодіагностичного обстеження дають підстави для висновку про подальшої корекції або розвитку учня, про ефективність профілактичної або консультативної роботи, проведеної з ним;
5. психокорекція як усунення відхилень у психічному та особистісному розвитку школяра; 
6. робота з розвитку здібностей дитини і формування її особистості.

Психологічне просвітництво полягає в тому, щоб знайомити вчителів і батьків з основними закономірностями й умовами сприятливого психічного розвитку дитини. Воно здійснюється в ході консультування, виступів на педагогічних радах та батьківських зборах.

Психологічна профілактика - на основі своїх знань і досвіду психолог проводить роботу з попередження можливого неблагополуччя в психічному і особистісному розвитку дитини.
Завданнями психопрофілактики є:
а) формування відповідальності за дотримання в школі психологічних умов, необхідних для повноцінного психічного та особистісного розвитку школяра на кожному віковому етапі;
б) своєчасне виявлення таких особливостей дитини, які можуть сприяти появі певних складнощів або відхилень в його інтелектуальному чи особистісному розвитку;
в) попередження можливих ускладнень у зв'язку з переходом учнів на наступну вікову ступінь.

Консультування батьків і вчителів — це робота за конкретним запитом. Психолог знайомить батьків або вчителів з результатами діагностики, дає певний прогноз, попереджає про те, які труднощі можуть у майбутньому виникнути у школяра в навчанні та спілкуванні; при цьому спільно виробляються рекомендації по вирішенню виникаючих проблем і взаємодії зі школярем.

Психологічна діагностика включає в себе проведення фронтальних (групових) та індивідуальних обстежень учнів за допомогою спеціальних методик. Діагностика проводиться за попереднім запитом вчителів або батьків, а також за ініціативою психолога з дослідницькою або профілактичною метою.
Корекційні заняття можуть бути індивідуальними і груповими. В ході їх психолог намагається скорегувати небажані особливості психічного розвитку дитини. Ці заняття можуть бути спрямовані як на розвиток пізнавальних процесів (пам'ять, увага, мислення), так і на рішення проблем в емоційно-вольовій сфері, у сфері спілкування і проблеми самооцінки учнів.
Психологічне просвітництво полягає в тому, щоб знайомити вчителів і батьків з основними закономірностями й умовами сприятливого психічного розвитку дитини. Воно здійснюється в ході консультування, виступів на педагогічних радах та батьківських зборах. 
Всі перераховані вище функції шкільного психолога дозволяють дотримуватися в школі психологічних умов, які необхідні для повноцінного психічного розвитку і формування особистості дитини, тобто служать цілям психологічної профілактики.
Робота шкільного психолога включає в себе і методичну частину. Психолог повинен постійно працювати з літературою, включаючи періодичні видання, щоб відслідковувати нові досягнення науки, поглиблювати свої теоретичні знання, знайомитися з новими методиками. Шкільний психолог може також надати більшу підтримку класному керівнику у роботі з батьками.

Важливою умовою ефективності психологічної допомоги є принцип конфіденційності, який вважається також одним з основних етичних вимог у роботі психолога. Інформація, отримана шкільним психологом, є закритою. Конфіденційність дозволяє встановити контакт з дітьми і дорослими, побудувати довірчі робочі відносини.